Сторінка:Іван Гнида. Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих (1914).djvu/14

А в парі з тим морочить нас
Старий наш друг болючий голод
Кому судилось першим йти,
Той видить шлях, той видить брами
„Готуйтесь — кличе — до борби,
Готуйтесь вже на суд з панами.
Останнї сили всї зберїть,
Згуртуйтесь всї в одную спілку,
Та хоть зрослись ви із ярмом,
Розломите його мов гілку.
Та-ж не пристоїть нам ввійти
В державу рівности і права
З ярмом на шиї, як воли,
Бо не неволї се держава.
Се-ж вже колиски береги,
Що дно єї ми ґрунтували, —
Се вже розлогі рівнини, —
На певний гладкий шлях попали.
А каравану рознесїть,
Щоб і слїду по нїй не стало,
Щоб стерлось рабськеє пятно,
Що так до вас оно пристало.
Розправте ся останний раз
Із караванними панами,
За всї кістки, що вкрили шлях,
Судїть їх нїм дійдуть до брами.
А накопичене добро
Зложіть державі як придане;
Для спілки народів нових
Оно залогом права стане.
Торгу над ним щоб не було,
Чи моє се, чи твоє буде,