МИХАЙЛО КРІЛЬ
(10–60-і роки XIX століття)
В епоху слов'янського національного відродження важливим чинником утвердження національної самосвідомості народів Австрійської монархії була освіта. Поширення мережі початкових і середніх шкіл набрало особливо швидких темпів після серії шкільних реформ, проведених у роки правління Мaрії-Терези, які охопили, по суті, всі ланки освіти. Значна увага при цьому зверталася на середню і спеціальну професійну школу, яким відводилося важливе місце в загальному ланцюгу освітньої системи Австрійської імперії. Одночасно освіта була важливою сферою культурних контактів народів. Адже виникнення нових освітніх закладів, у першу чергу, середніх і спеціальних професійних вимагало кваліфікованих викладацьких кадрів, які не завжди були на місцях.
Мета статті — на основі нових архівних матеріалів показати структуру навчального процесу в гімназіях, виявити чисельність учнів і викладацького складу зі слов'янських земель у середніх навчальних закладах Галичини в 10–60-і рр. XIX ст., дослідити шляхи і мету їх прибуття на цю територію, а також, в міру можливості проаналізувати їх вклад у розвиток культурних взаємин українців з південними і західними слов'янами.
Чимало світла на навчальний процес першої половини XIX ст. у тодішніх гімназіях проливають документальні матеріали, які стосуються історії Другої (Домініканської) львівської гімназії, що була відкрита у 1818 р. Вона стала типовим навчальним закладом такого роду в Австрійській державі. Документи свідчать, що навчання там велося німецькою мовою, а повний навчальний цикл тривав шість років (чотири граматичних і два гуманітарних класи). Навчальний рік, який тривав з початку вересня до середини липня, поділявся на два семестри. Заняття проводилися, як правило, щоденно, крім неділі. Розклад занять було складено так, що учні мали по чотири одного динних уроки до обіду (з 8.00 до 12.00) і по два — після полудня (з 14.00 до 16.00), що загалом складало 32 год. на
