Вікіджерела

Сторінка:«Україна в минулому», 1996. – №9.djvu/31

Ця сторінка вичитана

ЯРОСЛАВ ФЕДОРУК

ПОЛЬСЬКІ ПЛАНИ ІРЛАНДСЬКОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ СЕРЕДИНИ XVII СТОЛІТТЯ

Весна 1655 р. була останнім тривожним затишшям перед шведським “потопом”. Щойно закінчилася Охматівська кампанія з козаками, котра не виявила переможця. Богдан Хмельницький і московські війська готувалися до нової війни. На півночі шведи вели інтенсивну підготовку до вторгнення у Польщу: що було вирішено на королівській раді у грудні 1654 р. Ослаблена у Тридцятилітній війні Австрія не виявила своєї відвертої підтримки Янові Казимирові, обмежуючись дипломатичними заходами для замиренняі Польщі з Москвою. Інтриги польського уряду на Балтійському узбережжі, спрямовані на формування ліги з Голландією і Данією на противагу шведсько-англійському союзові, вносили непевність у відносинах Корони з протекторським урядом Олівера Кромвеля[1]. Річ Посполита докладала всіх зусиль для комплектації нової армії, відмовляючи навіть татарам підтримати їхню ініціативу нападу в Україну, з огляду на загрозу з півночі[2]. Королю потрібно було стримувати радикальні настрої негайно відправити коронне військо в Україну, поширені серед польського командування[3]. Однією зі справ, котра, здається, дійсно стала сильним аргументом на користь такої політики Яна Казимира, була підтримка опозиції до Богдана Хмельницького в середовищі самого Війська Запорозького. Саме у травні 1655 р. представники цієї опозиції, до якої належали якісь визначні особи (посли “…от всех полковников…”), прибули у Варшаву для укладання угоди з королем і сенаторами[4].

 
  1. ↑ Депеші шведського резидента у Лондоні Пітера Юліуса Койєта: Swedish Diplomats at Cromwell's Court, 1655–1656 / Ed. by M. Robertson. — London, 1988. — Dok. 8.
  2. ↑ Baranowski B. Tatarszczyzna wobec wojny polsko-szwedzkiej w latach 1655–1660 // Polska w okresie drugiej wojny północnej. — Warszawa, 1957. — T. I. — S. 467.
  3. ↑ Biblioteka Narodowa w Warszawie. Dz. mkf. — N 37.233 (z Bibl. PAN, Kórnik N 991). — Арк. 445 (гетьман польний коронний до Яна Казимира, 15 березня 1655).
  4. ↑ Российский государственный архив древних актов в Москве. — Ф. 79: Сношения России с Польшею. — Оп. І. — Стовп. 1655 р. — Од. зб. 4. — Арк. 36 (приписка у королівському універсалі від 7 травня 1655 р., перехопленого росіянами).
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:«Україна_в_минулому»,_1996._–_№9.djvu/31&oldid=252719