Сторінка:«Україна в минулому», 1996. – №9.djvu/221

Ця сторінка вичитана
ДОДАТКИ
 
№ 1
 
РЕЦЕНЗІЯ
на рукопис колективної монографії “Проблеми истории Украины в новейшей немарксистской историографии (критический анализ)”

Рецензія на наукове видання повинна дати відповідь на питання про те, чи воно своїм змістом відповідає пропонованому заголовкові, а далі визначити, чи й наскільки зміст і оформлення праці відповідає загальноприйнятим в академічній науці стандартам. Тому що рецензована праця задумана як історіографічне дослідження, тобто одночасно повинна виконувати інформаційну мету, виникає також завдання перевірки інформативної сторони видання.

Отже, спочатку аналіз назви праці і питання про відповідність змісту її заголовкові.

По-перше. Увагу притягає термін “немарксистська історіографія”, який подається у заголовку та безліч разів у різних формах (“немарксистські історики”, “немарксистські праці” і т. п.) повторюється у рукописі. Термін, який рідко застосовується у радянській історичній науці, тому що він не має будь-якого конкретного визначення і докладно встановленого змісту. Що таке “немарксистська історіографія”? Про це не можна довідатися з праці, що має понад 900 с. машинопису. В ній перелічуються сотні прізвищ істориків різноманітних напрямів (про те, що існують різні центри, школи, течії, напрями, автори пишуть на с. 10, 12, що це все дає “пеструю картину” — на с. 16), але всі вони подаються гамузом, на 90 % з ярликами “фальсифікаторів”, “націоналістів” тощо. Чи з цього треба робити висновок, що “немарксистська історіографія” — це якесь неформальне об'єднання “мудрствующих фальсификаторов” (с. 172), “авторов националистических концепций” (с. 172 та ін.), “зарубежных пасквилянтов” (с. 175), “манипуляторов” (с. 176), “антисоветчиков, паразитирующих на зксплуатации пугала” (с. 261), “лиц, напыщенно именующихся “профессорами” (с. 289), які ще й час від часу “поднимают вой” (с. 408–409)? Усе це — стиль колективної монографії. Якщо “немарксисти” справді така низькопробна публіка, то, відверто кажучи, чи варто було на неї витрачати час (очевидно, не один рік) і папір? Навіщо — щоб викладати самі лише фальсифікації на сотнях і сотнях сторінок машинопису? Упорядники не визначили, який зміст треба вкладати в термін “немарксистська