2) описове вивчення історії та діячів національних рухів, періодизація рухів, їхня географічна локалізація;
3) історія ідей націоналізму з дуже дискусійним визначенням його позитивної чи негативної ролі, значення для формування національних та наднаціональних держав, з опрацюванням типології тощо. Як ілюстрацію до впертих намагань засуджувати або, навпаки, схвалювати націоналізм можна навести дуже образний вислів Г.-Б. Дейвіса (1978), що неможливо однозначно вирішити питання, “чи молоток є корисний, чи шкідливий”;
4) класифікація націоналізмів за тактикою діяльності та остаточною метою;
5) визначення індивідуальних психологічних передумов націоналізму та проявів його ставлення до традиційних суспільних поглядів і явищ.
Дальші напрями досліджень висувають на перший план політологічні аспекти та політико-економічні фактори. Осторонь стоять марксистські спроби досліджувати “національне питання” як другорядне в порівнянні зі завданнями класової боротьби.
Перед сучасною українською наукою про націю виникає завдання ознайомлення з існуючими напрямами і течіями вивчення проблеми, оволодіння методикою конкретних етносоціологічних досліджень, а також опрацювання історії нації та націоналізму згідно з питомо українським шляхом їх розвитку. Тим більше, що таких спроб практично не було. Адже “історію” націоналізму, писану з погляду комуністичної контрпропаганди, з одного боку, та історії організованого націоналістичного руху у певних, вузьких межах, з другого, складену прихильною (але не завжди об'єктивною) рукою, вважати історією українського націоналізму важко. Відомо ж також, що навіть деяким історикам національних рухів-марксистам офіційно не дозволяли використовувати матеріал з минулого української нації (випадок з М. Грохом у “соціалістичній” Чехословаччині).
Дослідження українського націоналізму, особливо в історичному плані, висуває вимогу дефініювати що саме було, є і буде українським націоналізмом. На практиці ми маємо справу з двома досить далекими визначеннями.
Перше визначення — визначення ворогів української нації. У них, як відомо, з українським націоналізмом асоціювалося й асоціюється буквально все: і українська пісня, і українська мова, і українська книжка, і українська вишивка, і, тим більше, українська історія, боротьба за Україну, національно-визвольний рух. У трактуванні ворогів України українські національні почуття, український патріотизм, українська самоідентифікація, навіть, — все це прояви націоналізму. У XX ст.
