1919), структура яких складалась з наукової частини, заміток та матеріалів, критики і рецензій, бібліографії, офіційної та довідкової частин. Тут були надруковані розвідки академіків М. І. Петрова та Д. І. Багалія, критичні статті на наукові праці українських та закордонних авторів, відомості про видавничий орган цього збірника — Історично-філологічний відділ УАН, його перших академіків і бібліографію їх наукових праць. Фактично “Записки” стали візитною карткою відділу.
Цього ж 1919 р. було видано першу та другу частини трьохмісячного періодичного часопису “Книжний Вістник” — видання Всенародної Бібліотеки України (ВБУ), котра функціонувала в структурі УАН. Він інформував громадськість про діяльність національних та зарубіжних книгозбірень, містив матеріали з питань бібліології та бібліографії, книгознавства тощо. Третя частина “Вістника” була підготовлена до друку, але з фінансових причин у світ не вийшла, і на цьому його видання припинилось[1].
Інші передбачені планом Всеукрвидату академічні видання у 1919 р. видрукувані не були, оскільки низка політичних, економічних та бюрократичних обставин майже на два роки припинила видавничу діяльність національної Академії. Одна з цих обставин була викладена в листі академіка А. Ю. Кримського на адресу голови Всеукрвидату від 18 серпня 1919 р.: “Академія наук, що недавно розпочавши свою науково-видавничу діяльність, ледве змогла знайти спеціально пристосовану для наукових видань — з спеціальним шрифтом — типографію. Це типографія товариства “Друкар”, де тепер має друкуватися багато видань всіх відділів Академії… Тепер поліграфічний відділ Всеукрвидату постановив реквізувати шрифт топографії товариства “Друкар”. Отже цією реквізицією було зруйновано типографію з її спеціальними шрифтами для старославянських текстів, математичних праць та інш., і тим самим припинено видавничу діяльність Академії наук. Через те Академія звертається до Вас з проханням вжити всіх заходів для того, щоб не було реквізовано типографії “Друкар”, що дуже пошкодило б діяльності молодої наукової установи республіки”[2].
Навала на Україну денікінських військ у другій половині 1919 р. перервала як наукову, так і видавничу діяльність УАН, “принесла була постанову денікінської влади, коли не про закриття Української Академії наук, то принаймні про таку її реорганізацію, за якої вона цілком було втратила своє значення як наукового осередку. Разом з тим на Академію
