АНДРІЙ БОЛЯНОВСЬКИЙ
(1878–1913)
Співвідношення політичних сил у Європі наприкінці 70-х рр. XIX ст. сприяло посиленню напруженості у відносинах між трьома найбільшими тогочасними імперіями — Росією, Німеччиною та Австро-Угорщиною. Російсько-турецька війна торкнулася інтересів усіх великих держав, порушивши загальноєвропейську стабільність. Росія та Австро-Угорщина, особливо незадоволені зміною ситуації на Балканах, кожна зокрема, намагалися всіма засобами взяти реванш. До цих суперечностей приєдналася Німеччина, яка почала домагатися переділу колоній і сфер впливу. У процесі зміни співвідношення сил складалося два воєнних блоки — Троїстий союз та франко-російський союз, перетворений згодом в Антанту. Згідно з новими вимогами часу, постало питання про налагодження роботи військової розвідки, покликаної збирати інформацію, що могла б пошкодити інтересам ймовірного противника. Нарощуючи свій військовий потенціал, кожна з імперій заохочувала діяльність розвідки та контррозвідки.
З кожним роком активізувалась діяльність російської розвідки, спрямованої головним чином проти Австро-Угорської імперії. Після закінчення російсько-турецької війни почалося масове засилання російських шпигунів на терени західноукраїнських земель. Особлива увага була прикута до Галичини, яку Росія планувала анексувати у майбутній війні. Шпигуни прибували до Галичини для спостереження за російськими нігілістами, як прийнято було тоді називати революціонерів, кількість котрих збільшувалася відповідно до посилення народницького терору. Ось що писав з цього приводу французький письменник Альфонс Доде: в центрах зосередження нігілістів “російський уряд тримає численну агентуру, витрачаючи на неї великі гроші… За нігілістами, особливо за їхніми ватажками, пильно наглядали місцеві власті й російська таємна поліція”[1]. Російський політичний нагляд і розшуки здійсню-
- ↑ Доде А. Тартарен Тарасконський. — К., 1986. — С. 159, 191.
