заволоділи різні народи Криму. Захоплення Кримом і кримською тематикою В. Й. Філоненко зберіг до кінця свого довгого життя.
З етнографічно-мовознавчим вивченням кримських татар пов'язані такі праці В. Й. Філоненка, як : “Детские игры крымских татар” (Известия Таврической архивной комиссии. — Симферополь, 1919. — № 56), “Загадки крымских татар” (Симферополь, 1926), “Песни крымских татар” (Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. — Симферополь, 1927. — Т. 1), “Тамги татарских кладбищ г. Евпатории” (Симферополь, 1928). За межами Криму були опубліковані статті “Загадочная страница из истории военного судопроизводства 60-х гг. [XIX в.] и отражение её в татарской песне о Сейдамете” (Учёные записки Кабардино-балкарского педагогического института (факультет языка и литературы). — Нальчик, 1941. — Вып. 1) і “Тюрки Крым — песня о выселении татар из Крыма в Турцию в I860 г. (Там же)[1]. Всі праці В. Й. Філоненка, присвячені кримським татарам, проникнуті глибоким співчуттям до трагічної долі цього народу.
Кримським караїмам, з якими В. Філоненко тривалий час підтримував дружні зв'язки, він присвятив публікації: “Аталар созы — караимские пословицы и поговорки” (Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. — Симферополь, 1927. — Т. 1), “Материалы по изучению караимской народной поэзии” (Симферополь, 1930), на які свого часу позитивно відгукнулись спеціалісти (наприклад, польський тюрколог Т. Ковальський). Подібно ж нарис “Крымские цыгане” (Записки Коллегии востоковедов Академии наук СССР. — Ленинград, 1930. — Т. 5) отримав високу оцінку О. Баранникова.
Вже в останні роки життя увагу В. Й. Філоненка привернула майже зовсім знищена німецькими окупантами етнічна спільнота кримських євреїв-тюркофонів, кримчаків, яким він присвятив свої “Крымчакские этюды” (Rocznik Orientalistyczny. — Warszawa, 1972. — Т. 35. — № 1). Цією працею, можна без перебільшення сказати, почався своєрідний ренесанс студій над кримчаками.
Про те, наскільки всебічно уявляв собі дослідник вивчення мов, етнографії та фольклору народів Криму, свідчать його дві узагальнюючі праці “Народы Крыма и их изучение” (Симферополь, 1931) й “Очередные задачи современной крымской этнографии” (Симферополь, 1931). Треба дуже шкодувати, що висунуті В. Й. Філоненком завдання не були зреалізовані у довоєнний період, позаяк остання війна і післявоєнні роки остаточно перекроїли етнографічну карту Криму 30-х pp.
Переїзд на Північний Кавказ розширив тюркологічну тематику В. Й. Філоненка. У центр його кавказьких інтересів потрапила мова і фольклор балкарців, до долі яких дослідник поставився також з великим співчуттям. Балкарській мові і народній творчості сходознавець
- ↑ До речі, майже весь тираж цього видання загинув під час війни, в 1942 р., коли згоріла бібліотека Кабардино-балкарського педагогічного інституту.
