швара) — бодхісатва Милосердя (Монголія, XVIII ст.), Чжам'ян (санскр. Манджушрі) — бодхісатва Мудрості (Монголія Зовнішня, XIX ст.), Долма (санскр. Тара) — Визволителька, захисниця світу людей, покровителька жінок (Монголія, XIX ст.); чойчжонг (санскр. дхармапала) — “захисники віри”, серед яких — Гомбо (санскр. Махакала) — голова іконографічної групи “захисників віри” (північно-східний Тибет, Кхам, XVIII ст.), Кубера — бог багатства (Тибет, Кхам, XVIII ст.), Далха — дух-захисник воїнів, родини, дому, зображений у вигляді вершника богатиря (Тібет; Амдо, XVIII ст.); Дорчжеджигджед (санскр. Ваджрабхайрава), Ідам, або “зв'язаний обітницею”, втілення Ваджрабхайрава-тантри (Тибет, XIX ст.). Юрій Реріх ототожнив також і багатофігурні композиції, зокрема Дебачан (санскр. Сукхаваті) — "Рай будди Опагмед" (санскр. Амітабха, Амдо, XVIII ст.), Сридби-кхорло (санскр. Бхавачакра) — “Колесо сансари”, “Колесо життя” (Монголія, XIX ст.).
Відсутність довідкової літератури, а головне, невведення до цього часу у науковий обіг аналогічних зібрань інших музеїв у вигляді друкованих каталогів зумовили той факт, що визначення Реріхом сюжетів здобули статус еталонних. На його ототожнення посилалися у випадках надходження до музейної колекції зображень з подібними сюжетами. Зокрема, О. В. Крижицький визначив 5 тхангка у колекції, як такі, що походять з Монголії Зовнішньої, XIX ст., спираючись на співставлення їх з атрибутованими Ю. М. Реріхом іконами.
Дорчже-джигджед-Ідам, персональне божество-покровитель школи гелуг, під впливом вчення якої були значної мірою сформовані конфесії на теренах тибетської цивілізації (Монголія, Тува, Бурятія, Калмикія). Дорчже-джигджед зображений на іконі в яб-юм (батько-мати) у супроводі почту. Він — дев'ятиголовий (одна голова бичача), має 34 руки, 16 ніг, тіло темно-синього кольору, стискає в обіймах свою жіночу іпостась — Ваджра-Веталі. В іконографії Дордже-Джигджед є тантричною формою бодхісатви Мудрості — манджушрі, який у такому вигляді підкорив Яму, “Володаря смерті”. Вперше подібна форма божества була змальована у тексті Ваджрабхайрава-тантра (VIII ст.), втіленням якого і є Ідам. На іконі він оточений персонажами з групи “захисники вчення”. Серед них — Лхамо, богиня поліфункціонального призначення в пантеоні тибетського буддизму, Гомбо-шестирукий — голова усієї групи чойчжон, Бекцзе, Яма з Ямі, інші персонажі з караючими міфологічними функціями, в обов'язки яких входить покарання віровідступників та клятвопорушників.
Далха — зображення грізного вершника на чорному коні, за Реріхом, походить з Амдо (північно-східний Тибет). Його атрибути: ліворуч — спис, праворуч — аркан, яким цей персонаж ловить “останній подих” людини. Визначення сюжету можна уточнити. Це не тільки Далха, це т. зв. Циумарпо, голова усіх далха, персонаж тибетської
