православна віра була захистом для українського національного почуття[1]. А прийняття католицизму, як вважає А.Мартель, не було причиною, а наслідком полонізації, рівнозначним з повного асиміляцією даної особи[2]. Отже, православ'я являло собою головну перешкоду полонізаційному процесові на Україні.
Слід відмітити, що в процесі полонізації і окатоличення української шляхти певну роль відіграли як релігійні, так і політичні мотиви. Проте вони не в однаковій мірі функціонували в середовищі заможної і середньої шляхти. Українська магнатерія, завдяки своїй економічній могутності, прагнула відігравати провідну роль в державі, зайняти високі місця в сенаті. Прийняття католицизму полегшувало це особливо в часи Сигізмунда III. Магнати стали могутньою силою в країні. Їх природним середовищем став королівський двір і товариство магнатів з іншої частини Речі Посполитої, здебільшого католиків. Отже, серед української магнатерії переважали політичні мотиви.
На відміну від заможної шляхти, характерним полем діяльності середньої шляхти, навіть найбільш політично активної, був сеймик. Подорожі до Варшави і зустрічі з католицькими колами були рідкісними епізодами. Її політична діяльність зосереджувалася в основному на Україні, де більшість була православною. Разом з тим значний вплив на релігійну свідомість зем'янства мали місцеве середовище і глибоко вкорінена традиція. Таким чином, наведені фактори свідчать про перевагу релігійних мотивів. Переважна більшість середньої шляхти залишилася православною, оскільки полонізація цієї верстви була поверхневою.
Позиції різних верств української шляхти під час Визвольної війни підтверджують ці висновки. Католицькі магнати — Вишневецькі, Тишкевичі, Корецькі — зі зброєю в руках стали на сторону Речі Посполитої. Лояльні до Корони Польської православні — Киселі, Бжозовські — старалися примирити воюючі сторони. А протестанти Стеткевичі, Верещаки, Сурини, Немиричі — намагалися використати політичне становище, щоб здійснити свої національні плани на основі автономного зв'язку з Короною і Литвою.
Важливіше інше: православна дрібна шляхта Київщини і Брацлавщини розорювалася в процесі зростання магнатських
