Велику земельну власність представляли феодали Баворовські, Влодеки, Гербурти, Збаразькі, Копичинські, Сенявські, Струси і Ходоровські. Всі вони, нагадаймо, володіли 5 - 9 поселеннями.
Вінцентію Баворовському на праві приватної власності належали села Баворів, Городниця, Сороцьке, Сутківці і Товстолуг. Цей маєтковий масив розміщувався між Тернополем і Теребовлею, в середній течії р.Гнізни. У 1559 р., після смерті Вінцентія Баворовського, у володіння цим маєтком вступила його дружина Єлизавета. З 1571 р. в теребовельських актах землі виступають як власність Миколая Баворовського[1].
На прикладі шляхетського роду Баворовських простежується типовий механізм спадкового наслідування. Маєток міг передаватися як сину, так і дружині, причому після смерті останньої повертався у володіння прямого нащадка по чоловічій лінії.
На відміну від Баворовських, маєтки Станіслава Влодека не складали одного цілого і були розпорошені по території повіту, причому більшість з них знаходилася па кордоні з Волинським воєводством. До складу володінь Влодека входили села Глещава, Іванівка, Качанівка, Плотиче, Плоскіров, Ольшапиця, Росище і Ходачків. В маєтках цієї шляхти села також здавалися в оренду. Проте не завжди і не всі маєтки віддавалися в оренду. Окремі поселення потрапляли до управління шляхтичів. Так було з селом Росища, власністю Влодека. Тут управителем призначено шляхтича Мартина Зардецького, що проживав у тому ж селі[2]. Протягом кількох років бачимо його на цій посаді. В судових актах Зардецький виступає як "factor"[3]. Взагалі до визначення термінів потрібно підходити обережно. Одне і те саме слово у латинській мові може мати кілька значень. В даному випадку слово "factor" в перекладі як управитель не викликає сумніву. Там же Зардецький виступає слугою Станіслава Влодека, що виключає інші варіанти тлумачення слова.
Величина земельного багатства визначалася не тільки кількісно населених пунктів, але й кількістю підданих, що проживали в них, та сумою отримуваного грошового прибутку. В різні роки з тих чи інших причин власник міг мати різну величину прибутку.
На це впливали татарські набіги, шляхетські міжусобиці, неврожаї, епідемії і т.п. Так, у 1559 р. на с. Росища напав королівський загін ротмістра Дерспяка[4]. З протестації, внесеної
