Сторінка:«Україна в минулому», 1992. – №1.pdf/11

Цю сторінку схвалено

Оригінал також, зберігається у Венеції. Видано вірменський текст[1], переклад не публікувався.

4. Кондак від 2 квітня 1383 р.[2] Теодороса II львівській громаді про підтвердження, згідно з кондаком Костандіна V 1380 р. (цей документ не зберігся), єпископом (архієпископом) Йоганеса Насратіняна в межах новоствореної єпархії (Львів, Луцьк, Манкерман — тобто Київ). Таким чином було підтверджено ліквідацію окремого київського вірменського єпископства[3]. Разом з єпископом до Львова було скеровано представника католікоса (нвірака) Нерсеса. Згадуються також соціальні категорії: морські й міські купці, танутери, ремісники, рільники та вірменський солтис Абрагам, відомий з багатьох інших львівських джерел. Титул Львова "благословенна, що охороняється Богом, славна і відома королівська і християнська матір міст Львів“ - знову нагадує часи галицько-волинської державності. Як виходить з грамоти Теодороса 1388 р. (див. №5), даний кондак не увійшов у силу.

Оригінал зберігається у Венеції. Видано вірменський текст[4], переклад не публікувався.

5. Кондак від 13 серпня 1388 р.[5] Теодороса II львівській громаді про нове затвердження єпископа Йоганеса Насратіняна для ще більшої єпархії. Згідно з переліком місцевостей, йому підпорядкували парафії у Львові, Сереті, Сочаві, Кам'янці, Луцьку, Володимирі, Києві, в Молдавії та в Ботині (тепер Ботошані в Румунії)[6], а також в Енкісалаї. Під цим останнім містом треба, мабуть, розуміти Енкі Сарай, тобто Новий Сарай (Сарай ал-Джедід) над Волгою. Поширення юрисдикції єпископа на великі простори одночасно свідчить про ареал торговельних контактів львівських вірменів. На практиці Йоганесові треба було вести боротьбу з виклятнм католікосом попереднім єпископом Грігором, який від 1380 р. не пускав Йоганеса до Львова. Кондак описує зловживання Грігора, який не зважав на неодноразові послання католікосів, навіть убив одного з нвіраків Теодороса, захопив документи, які нвірак мав з собою, відмовлявся пересилати зібрані церковні податки до Сісу, намагався захопити інші — поза

  1. Алішан Л. М. Кам'янець… — С. 215-216.
  2. В літературі згадується також під помилковою датою 1384 р.
  3. Див.: Dachkévytch Ya. Les Arméniens à Kiev (de la deuxième moitié du Xlll-e au XVIl-e siècle) // Armenian Studies. Etudes arméniennes. In memoriam H. Berbérian. Lisboa, 1986.- P. 189-192.
  4. Алішан Л. M. Кам'янець… — C. 217-220.
  5. В літературі згадуються також помилкові роки 1389, 1390 і 1391.
  6. Деякі автори помилково ототожнювали Ботин (у XIV ст. ще й Ботин Торг) з Відином у Болгарії.