Оксана Рибак
Український жіночий рух у Східній Галичині і Північній Буковині в останні десятиліття XIX ст. формувався і розвивався в умовах суттєвих суспільно-політичних змін у європейських країнах і, зокрема, в Австро-Угорщині. Тут проходили оновлення, модернізація політичних структур, викристалізовувались контури громадянського суспільства. Серед українців росла кількість осіб, залучених до роботи у громадських та політичних організаціях. У політичному розвитку Галичини та Буковини останніх десятиліть XIX ст. визначальними були становлення конституціоналізму, парламентських форм управління, вихід на арену політично-партійної боротьби представників нових класів і соціальних прошарків, зокрема світської інтелігенції, які мали стати основою нових партій. Характерною для цього часу була спроба реалізації ідеї національного відродження через діяльність політичних партій. Волею історії, Галичина і Буковина в складі Австро-Угорської імперії, хоч і периферійно, але були втягнені в європейські процеси творення, підтримки і розвитку правового громадянськоюо суспільства, якому відповідала певна структура громадських організацій: Громадсько-політичні рухи в Галичині і Буковині з визначеними програмами дій, зокрема народовський, москвофільський; громадсько-культурні, політичні організації та інституції ("Просвіта", "Рідна школа", НТШ, кооперативні, жіночі, студентські організації, політичні партії) стали чинниками формування нових суспільних структур, функціонально зорієнтованих на стандарт громадянського суспільства, сприяли зростанню рядів національних патріотів. Суспільно-політичні зміни не тільки виявились зовнішньо, у появі нових громадсько-політичних, культурних організацій, а й у виробленні нових рис національного психологічного типу, принаймні на рівні окремих соціальних верств.
Жіночий рух як частина руху за національне відродження, жіночі організації як його структурний елемент дають можливість проаналізувати процес включення західноєвропейських, світових суспільно-політичних ідей у тканину національного громадсько-політичного життя і відповідно формування нового типу суспільного трактування жінки, її суспільної поведінки.
У світовому жіночому русі в кінці XIX-на початку XX ст. чітко визначились такі основні напрямки — клерикальний, феміністичний, соціал-демократичний і ін. Організаційне становлення жіночого руху в Галичині і Буковині почалося на зламі 70-80-х років XIX ст., а на початку XX ст. завершилося формування основних типів жіночих організацій. Перший досвід жінки здобули і в попередні десятиліття, зокрема в роки піднесення
