Сторінка:«Наша культура». 1936.pdf/161

Ця сторінка вичитана
ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
У М. БАТУРИНІ 1760-го Р.
ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ІЗ ІСТОРІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ.

Початки шкільництва в Україні тісно зв'язані з життям церковним. Церковна думка й глибока релігійність у XVII столітті, в добі розквіту українського духового життя, пройшла в народ і викликала його на акцію возвеличення церкви. Читати й співати в церкві — де була ціль, для якої батьки давали дітей до школи. За Хмельниччини школи інтенсивно множаться, виникають і розпадаються, залежно від сталости дяка-педагога й його порозуміння з батьками. Початкову науку своїм дітям народ організував собі сам. Ця початкова школа тісно зв'язана була з народом, потреба її відчута й усвідомлена, але життя вимагало письменних із більш досконалою кваліфікацією, отже вимагало вищої школи. Це року 1631-ого привело до організації й відкриття Київської Академії. Нижче шкільництво творилося народом у цілях служення церкві в першу чергу, вищу ж школу створив митрополит Петро Могила в цілях загально-освітніх. Але відразу життя цієї школи було зв'язане з церквою — організацією в її східній православній формі, замкнутою в собі.

При організації цієї школи зразком для Петра Могили служили єзуїтські колегії. Тривіюм, квадриріюм, латинська мова — головний предмет, латинська мова — мова навчання, — все це були чужі форми. Завданням провідників школи було виповнити її своєрідним змістом. Та цього не сталось. Розрухи по смерті Хмельницького (1657) не сприяли розвиткові школи. Ненастанні війни вносили до шкільного життя розбрат, утягаючи молодь у свій вир. Історичні обставини несприяли науковій праці. І тоді, як ув Европі родилися й дозрівали нові думки й погляди на школу, Київська Академія залишилася незмінна. Погляньмо коротко на розвиток педагогічної думки в Европі за час, що нас цікавить, а саме — від заснування Київської Академії (1631) до року, яким датується проєкт Батурянського Університету (1760).

Київську Академію засновував П. Могила за зразком, що в Західній Европі в тій добі піддавався вже перегляду й критиці. Декарт (1596—1650) робить спроби перекинути місток через прірву між школою, що плекала стару латинську вченість, і вислідами наук природничих і духових. За школу вступає в боротьбу з єзуїтами нова виховна організація ордену Ораторіян (1611), що хоче виходити