релігійного руху в Німеччині. Основна думка книги Бенґеля та, що пророцтва Апокаліпсиса вже сповнилися, та що ми їх, таким чином, можемо ідентифікувати з певними історичними подіями минулого, а тоді й встановити той момент розвитку апокаліптичних подій, в якому якраз знаходиться наш час. В розділі XIV-ім, вірш 6-7 Апокаліпсиса йде мова про трьох анголів, із них перший нагадує людству про потребу „страху Божого“, заклинає почитати Бога та поклонятися йому, другий возвіщає падіння Вавилону, третій застерігає перед антихристом. Перший ангол, що возвіщає „вічну євангелію“, на думку Бенґеля вже з'явився, та був ніхто інший, як Йоган Арндт, містичний письменник XVII-го віку, що на початку XVII-го в. (1610) видав (спочатку „чотири“, в пізніших виданнях „шість“) „Книги про правдиве християнство“. Зміст їх Бенґель характеризує так: „Він закликає всіх боятися Бога та почитати його; він часто та з притиском нагадує при цьому про близький суд; він навчає, як молитися Творцеві всіх речей. Його твори подають вибір того повчального, що довший час писано. Бенґель, як бачимо, знав добре, що головний твір Арндта не був цілком оригінальний; дійсно, Арндт широко використав (зробив „вибір“) католицьких письменників та містиків попередніх часів (зокрема Тавлера, Анджелу з Фоліньо й ін.). Значення твору Арндта — в значній мірі в його літературній якості: в гарній формі, в сильній мові, що робила велике вражіння на читачів. Як це часто буває в містичних письменників, Арндт якось переміг вузькість свого часу та своєї протестантської конфесії (що ми бачимо навбач у тому факті, що він — протестантський письменник та навіть офіційна особа в протестантській церкві — він був „суперінтендентом“ в Люнебурзі — користає з католицької літератури) та утворив один із „класичних“ творів містичної літератури. Бенґель із здивуванням підкреслює, що Арндт „говорив до всіх народів“, бо твір його перекладено, мовляв, на мови „чеську, данську, англійську, французьку, голандську, жидівську, латинську, малабарську, польську, російську (в дійсності, як побачимо, на церк.-слов.-українську, Дм. ч.), шведську, турецьку, мадярську, вендську (сербо-лужицьку, Дм. ч.)“. Новітня бібліографія Кеппа[1], що зовсім не є повна, нараховує ще значно більш перекладів! „На цих мовах“ — пише Бенґель — „твори Арндта не тільки переховуються по бібліотеках, але йдуть у цих народів до рук мас, їх читають, та вони приносять рясні плоди“.
Не диво, що саме твір Арндта взявся перекладати
- ↑ Зр. W. Koepp: J. Arndt. Eine Untersuchung über die Mystik im Luthertum. 1912.
