Парох: А ось цей, цей… нетим, нетим, посмів наставитися мені в зяті, ха, ха, ха, нетим. Проч мені з очей, нетим! (Йде до своїх дверей).
Сотрудник: Ви, пане Масненький? Ха, ха, ха! А вам же не відомо, що панна Оленка вже несвобідна, вже майже заручена з Семеном Голодюком? Це раз! А по-друге: за людей цього покрою, що ви, вона ніколи не вийшла би замуж.
Масненький: Щож. Аристокрація! Певне! Деж то донька отця совітника митрополичої консисторіі та за простого сільського вчителя!
Парох: Мовчати!!! Ух! Перевертень мерзенний, нетим!!!
Сотрудник: Ходім, отче совітнику, до вас! Годі, годі!
Масненький: Прошу мене перевертнем не називати! А ви що? А ви з Поляками не накладали? А з миронівським ґрафом не цяцькалися? А хто це так силу польської армії вихвалював?
Сотрудник: Ходім, ходім, отче совітнику! (Бере його під руку).
Парох: Ні, отче Ігнатіє, нетим. Раз хочу в останнє З цим о, нетим, нетим, розправитися. Що буде, те буде, нетим! Нехай почує всю правду в очі!
Масненький: Ха, ха, ха! Слухаю…
Парох: Так знайте, нетим, нетим, нетим!… Ви перевертень і то плюгавий перевертень, нетим!… Бо ви завжди з тими, що на горі. А я, — каюся сьогодні, — нетим, нетим… Правда, я вірив в силу Польщі, бо не знав свойого і не старався пізнати, нетим. Обставини… нетим… Зріс у рівнодушній для народу псевдоаристократичній, а по правді попократичній сімї… Дома по польське говорили,… від хлопа здалеку тримали, нетим… Свого нічого не знав, нетим, не цікавився, нетим, не читав. Україна переминула скоро наче сон. Не брав цього руху на серіо, нетим… Відтак зневірився… Прийшла Польща, нетим… мені здавало-
