дуть „бушівники”. Біднії люде, от як я на той приклад, тішимося. Гадаємо собі: то вже бодай тепер буде по нашому, що аж теперечки христянин доробиться якогось кращого снопа на панськім лані…
Юрко: А тиж хотілаби якого снопа?
Мотря: (Тупає ногою). Мовч, я тепер говорю!
Гудима: (Сміється). Чуєш, бабо! А можеби тебе зробити „ревкомом”? Писок маєш як ворота. Ну, якогож ти снопа хочеш? Таж „повітревком” виразно приказав, що огульникам мається давати семий сніп. І дістанеш семий сніп!
З гурту: Не приймаємося! Семий? Семий? Четвертого хочемо! Инакше не вступимося!!!
I. Голос: То не правда! Він бреше, як бура сука!
II. Голос: То десь „ревкоми” в змові. Вони певне беруть четвертий, а нам дають семий!
III. Голос: Скинути їх до хороби!
IV. Голос: Мотря най буде „ревкоминихою”!!!
Юрко: Тихо там! Позатулюйте собі! Ну, Мотре, кажи, якого ти снопа хочеш?
Мотря: Людонькове добрії! Він ще питає, якого ми снопа хочемо? Як не „дасиш” дру-го-го сно-па, то виступай геть з „ревкому”, свинопасе!!! (Одні сміються, другі потакують. Вереск. Крик).
Масненький: (Шукає виходу зі скрутного положення, йде до вікна й кричить). Салдати! Товарищи! Сюда, сюда! Напад на „ревком”. Розігнати прикладами цю голоту! (Всі з вереском біжуть до сіней).
Мотря: (Вибігає остання). Маєш „бушівників” і їх правду! Навіть другого снопа годі сподіватися! (Ще чути крики на вулиці).
Салдат: (Входить з крісом). Здесь „ревком”?
Масненький: Здесь.
Салдат: (Дає йому папір). Сейчас нужно 36 подвод, поедут в город!
