А тут часу небогато, незабаром підемо до Миронова. Якже тамечки зайдемо, то ви там, де люде на віча зберуться, зараз гукнете цеї нової пісні. Розумієте?
Всі хлопці: Розуміємо!
Масненький: На-те, маєте! (Дає їм папірчики з переписаною піснею). Я переписав її кілька разів. Ви до цих папірчиків поглядайте і так собі переспівуйте, доки не навчитеся на память. Ну, вважайте! Зачинаємо! (Махає рукою). В два голоси беріть! Ну! (Співають):
„Браття всього світа, ставайте в ряди!
Вас поклик: „Єднайтесь”, взиває!
Як мрака від сонця, щезають пани,
Над нами червоний стяг має.
Як любо, як мило на нашій землі,
Буржуїв нема вже й не буде;
Всі рівні в великій, всесвітній сімї,
Всі браття, всі вольнії люде!”…
Масненький: Ще раз! Жваво! (Співають вдруге. Після слів: „Буржуїв нема”… вбігає Івась Рудик з криком).
Рудик: Ай, дядьки-„ревкоми”, ходіть хутко до двора, бо там бються знов! „Огульники” посходилися й господарі теж посходилися, тії, що на їх полях огульники жали. Огульники кричать, що хочуть четвертий сніп, а господарі дають десятий, так як все вперід було. Крик, ґвавт, вже до патиків беруться. (Юрко і Гудима враз з Рудиком вибігають, за ними всі хлопці. Ще за сценою чути нову співанку. Від кімнати відхилюються двері, на порозі видко Голодюка, Оленку й Зоню. Всі троє плещуть в долоні).
Голодюк — Оленка — Зоня: Браво! Славно!
Голодюк: Гратулюємо поетові!
Оленка: Славно, поет!
Масненький: (Скромненько). Я не заслужив на такі похвали. От, як умів, склеїв, бо треба було. (До Оленки). Який же я щасливий, що й вам, товаришко
