(Лаштунки першої дії. Тільки письменний стіл, етажерку, софу й стільці винесено кудись до других кімнат. На місці письменного стола стоїть звичайний селянський стіл і другий такий стіл під головною стіною, біля дверей. Попід стінами лавки, ослони, дзиґлики, все це позношено, чи пак „зареквіровано” з сільських хат. При столі під вікном сидить учитель Павло Масненький, тепер провізоричний писар „ревкому” й щось пише. При другому столі під стіною сидить Юрко Джиґун, „предревком” і член „ревкому” Дмитро Гудима. Обидва складають на купки часописи: „Більшовик”, „Красное Знамя”, „Беднота” і всілякі проклямації, відозви, оповіщення).
Масненький: (Кидає перо на стіл). Досить на сьогодня, треба братися до другої роботи. (Добуває з під стола аркуші червоного паперу і довгі, рівні прути лозини).
Юрко: Товаришу Масненький, а що, вже розчислили панські морґи між нашу бідноту?
Масненький: Завтра мабуть буду з цим готовий. Двірське вже майже все розділив, завтра попівське поділю.
Гудима: А який там „кавалок” мені призначили?
Масненький: А ось цих 15 морґів, що зараз за вашою хатою.
Гудима: Або я дурний далі мешкати на двірському „четвертакові”?
Юрко: Ба, а деж вам иншої хати взяти?
Гудима: Ми всі „форналі” вмовилися, що перебираємося до двора. Го, го, ми не дамося! Товче кулаком у стіл). Нехай-но взавтра „мітинґ” збереться. Ото „маєш, бабо книш!”. Раз прийшли до верху, тож і будьмо на верху!
