Парох: (Поступає два шаги взад). Юрко, нетим, війтом, нетим?
Юрко: (Всміхається радий). А я, я, товаришу-єґомосцю, я! Світ до гори ногами перевертається… Недавно ще був у вас пастухом, а тепер війтом!
Ільченко: Товариші! Тишина! (Заглядає в папір). Обявляю вам усім: Вибраний сільським мітінґом „ревком” починає сьогодня своє урядовання! По приказу команди цього обоза „ревком” буде приміщатися в цій хаті. Маєте точно виповняти прикази свойого „ревком”. Я тутечки залишаюся до завтрього, маю зібрати 30 підвод. Військо й обоз ідуть вперід години через дві. На селі зіставляється красноармейців чоловік десять душ задля вдержання порядку. Прохаю всіх розійтися сопокійно по домам. Товариші-члени „ревкома” прийдуть сюди через годину за приказами й поясненнями!
Парох: [На боці до сотрудника]. Отче Ігнатіє! Це найболючіщий удар для мене за цілий день, нетим! В моїй канцелярії має урядувати мій пастух, нетим. Га, що, як?
Фінстербуш: [Підходить до пароха, парох здрігається]. Еще я не познакомился с вами: „Харчком” Финстербуш!
Парох: [Подає йому руку]. Гм,… гм,… нетим…
Фінстербуш: Когда отобедаем, батюшка? А? Через два часа едем вперед…
Парох: Зараз, нетим,… сейчас, нетим, за чверть „часа”, нетим…
Міхайлов: А кто из вас, здешние товарищи мог бы, гм, гм… Семен Иванович, спросите, кто у них писарем будет?
Ільченко: Товариші цього села! Ще одна справа! Хто з вас заявить охоту, писати в конторі „ревкома” все, що потрібно?
Масненький: [Висувається з гурту]. Я мігби, це єсть, послужити громаді. Я тутешній старший учи-
