Ільченко: (До себе). Ага!
Сотрудник: (На порозі від другої кімнати). Скажу в кухні, щоби зладили яку перекуску. Товаришу Голодюк забавляйте товаришів тимчасом.
Міхайлов: Н-да. Так пока кушанье сготивлят, мы товарищ Исаак Соломонович, пойдем на митинґ, а вы, Семен Иванович останетесь здесь. Приведите бумаги в порядок с товарищем Ищиком. Вы, т. Ломакин, идите к командиру и скажете ему, что мы уж пошли.
Ломакін: А гдеж командирова квартира?
Фінстербуш: На право од нашей, третья изба, должно быть какого то куркуля. Ну, мы пошли. До свиданья! (Відходять до сіней).
Сотрудник: (Несе тарілку з покришеною ковбасою, за ним наймичка приносять на підносі тарілки, масло, хліб. Ставить все на стіл. Наймичка відходить геть). Деж прочі товариші?
Ільченко: Пішли на мітінґ.
Сотрудник: Так ви, обидва, перекусіть, заки парох прийде.
Ільченко: (Сідає, бере в пальці кусок ковбаси, сотрудник дає йому хліба). Ну, отче, вельми налякалися нас?
Сотрудник: Таки трохи злякався.
Ільченко: (Їсть). Нема чого. Миж не кусаємося. Товариш Іщук, ходіть до гурту!
Іщук: (Підходить до стола, бере хліба, ковбаси, їсть).
Ільченко: Ну, ми покищо самі свої. Бачите, отче, така справа: Покищо не треба вам нічогісінько лякатися. Нашим частинам доручено було строгий приказ: в Галичині поводитися як найкультурнійше. Покищо кажу, все буде гаразд. Тільки ж опісля то може воно бути всіляко… Прийде, бачите, сюди „Галревком”, опублікує свої розпорядки, накази, декре-
