Сотрудник: Панно Оленко, миле нам ваше товариство, але йдіть до Нюнця і Зоні, а нас самих зіставте на прийом гостоньків.
Голодюк: Ах, ще одно забув сказати. Борони Господи, щоби хто з нас, як що матиме яке діло з „червоними”, обізвався до них з титулом: „пане”. До всіх кажеться: „товаришу”. Панно Оленко, прошу й таткові добродієві на це звернути увагу.
Оленка: (Киває головою, відходить на право). (В сінях гамір, чути голоси).
Голодюк: Вже йдуть сюди. (Глядить у вікно).
(З сіней входить громадський присяжний Юрко Джиґун, а за ним йде трьох більшовицьких старшин: Фйодот Міхайлов (руський), казначей обоза, Семен Ільченко, (українець), його діловод і Ісаак Фінстербуш, (жид), харчовий комісар. Два рядові-красноармейці Максим Іщук (українець) і Сєрґей Ломакін (руський) зносять баґажі).
Юрко Джиґун: Ось тут, товариші, буде для вас добра кватира. Хата простора. Тутечки зробите собі свою „канцілярію”.
Ільченко: Н-да! А виж підіть, будь ласка, в село, тай тамечки скажіть хай люде сходються. Січас мітінґ буде. Вибереться „сільського ревкома”. А й містного старосту, чи так по вашому „войта” зовіть туди, хай теж приходить з печатю й „ґмінними бумагами”.
Міхайлов: Да, я там сейчас приду.
Фінстербуш: Я тоже. А ви товарищ Семен Иванович (звертається до Ільченка) займитесь устроением квартири. (Аж тепер запримічують сотрудника й Голодюка. Юрко пішов геть).
Ільченко: (До сотрудника). А, мабуть хазяїн дома? Доброго здоровля! (Подає сотрудникові руку). Діловод обоза Ільченко!
Міхайлов: (Витається). Казначей Михайлов! Очень мнє приятно, батюшка, поздравить вас с освобождением!
