Парох: Ну, розказуйте, нетим, але коротко і нетим, нетим „звязло”, бо, нетим, час біжить, а…
Масненький: Головна, що так скажу, основа їхньої проґрами, гм, гм, гм,… буржуї „долой”!
Парох: А хтож то в них „буржуї”, нетим?
Масненький: Всі! То єсть всі, хто не є робітником, пастухом, наймитом, безземельним хлопом, а поки війна тріває, то до цеї катеґорії причислюють ще своїх вояків-„красноармейців”.
Парох: То ніби й ви „буржуй”, нетим і я, нетим?
Масненький: Прошу зволити ласкаво не перебивати, не нетерпеливитися, зараз прийдемо й до цього.
Парох: Ну, скорше бо, нетим, нетим! (Надслухує). О, чуєте? Нетим, нетим! О, що це так загуркотіло? Га, що, як?
Масненький: Це ніщо… Це на наших полях, звідцілля від Новосілки є ще закопана одна польська батерія й час до часу гупає в напрямі Миронова, а більшовики з відтіля сиплють зі скорострілів на неї. Але й ця батерія незабаром чкурне, бо вже вся армія відступила.
Парох: О,… знов… бебевх!!! Нетим, нетим! О, знов!… А, кулі не досягнуть сюди до нас, нетим?
Масненький: Немаємо чого лякатися, впр. от. совітнику, вониж стріляють від нас, а не до нас.
Парох: Гм, гм, гм… Маневр хвилевий, маневр, нетим! Сила, нетим! Ну, розказуйте далі про цю зволоч. Отже кажете, нетим, що вони, гм, гм, гм… що в них всі порядні люди „буржуї”… „долой” з ними, нетим, га, що, як?!
Масненький: Так, так, впр. от. сов-ку! В першій мірі: панове-дідичі. Цих, як що придибають, ріжуть безпардонно. Відтак те саме роблять з усіма польськими урядовцями й військовими. Та про цих нема що лякатися; вони всі щасливо подалися зазда-
