Оленка: (висуває руку), Татку опісля покажете. Ходіть на каву!
Парох: Гм,… гм,… Тут мені принеси, бо менше мух, а при каві і ґазети перегляну й на мапі зазначу. (Шукає по столі). Ов, а деж свіжі ґазети, нетим?
Оленка: Зараз каву принесу. А ґазет нема. Післанець вернув з міста з нічим, каже, що почта втікла й усі уряди з міста повтікали.
Парох: Те, те, те… Повтікали… Нехотілося шельмі чекати, нетим, тай вернув бестія без ґазет.
Оленка: Та ні бо, татку. І Мошко що лиш вернув з міста, дріжджей не купив, бо всі склепи заперті і каже, що з міста все вивтікало.
Парох: Дурні, нетим. Тікають, незнать чого. Військо зробило хвилевий маневр, нетим, щоби большевицьку голоту блище привабити а відтак знищити до нащадку і знов Київ заняти… Маневр, Гельцю! Таж майор ще вчера вечером, як відїздив від нас з кватири, казав, нетим, що такий маневр. А хтож краще знає, чим майор, нетим? (Глипнув на книжку). А ти, синку, не читай таких книжок так явно-славно, до чого це… (Бере книжку в руку). О, в Відні видано, за границею, нетим. О, до чого це. Може там що й на наше польське правительство виписує, о, нетим; ще хто придибає і буде біда. Де ти цього роздобула, нетим?
Оленка: Голодюк мені позичив ще оноді, та, поки ми мали гостей на кватирі, я була книжку спрятала, а тепер, татку,… безпечно. Вони вже, Бог зна, де. А всі кажуть, що більшовиків тільки що не видко.
Парох: Всі кажуть, всі кажуть, нетим… Таж чуєш, що кажу: Хвилевий маневр, нетим, а большевики не дурні переступати кордон. Та їх тутечки порубалиби на капусту, нетим. Таж це, синку, сила, гей! Таж тут військо могучої держави. Цеж Польща, гей, а не якась там Україна. Держава могутня, а за нею така сама могутня Франція, нетим, а далі: Анґлія, нетим,
