срібляник

срібляник

Срібляни́к, ка́, м. Богачъ. Там пили три ляхи, дуки-срібляники. ЗОЮР. I. 201.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924