сокотити

сокотити

Сокоти́ти, чу́, ти́ш, гл. Беречь, стеречь. Шух. I. 184. Зелене вино славно зацвіло: сокотила вино гречная панна. Гол. IV. 535.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924