Словянські народні казки/Хитрий брехун
| ◀ Про трьох зміїв | Словянські народні казки пер.: В. Старий Хитрий брехун |
Княженко Троян ▶ |
|
Була собі одна королівна й надумала вона оповістити по всьому королівству, що нікого иншого не візьме собі за чоловіка, як тільки того, хто так їй з'уміє збрехати, щоб його брехня її й розважила, й щоб вона тій хитрій вигадці не поняла віри.
От і повалили ж тії женишки! Так і посипали, мов з мішка, — тільки встигай двері зачіняти! Та кожен з них викручується хитро-мудро, аби тільки як найхимерніще втнути. Одно слово: брешуть так, мов з книги вичитують! Але королівна всім спокійно відмовляє, що в їхніх вигадках нічого цікавого нема й усе те може бути правдою.
Поміж иншими прийшов нарешті такий собі простенький парубійка й теж почав брехні точити.
— Люба королівно, ото якось посіяв я собі конопельки, а одна з них і виросла аж до неба. Я видерся по ній за хмари й пішов собі ходити по небові…
— Те все може бути правдою, — відказує йому королівна.
А той таки править своє:
— Йду собі та й нічого не бачу. Тільки оце вглядів у куточку купку пшенишних висівок. Виплів я з них довгого мо́туза й почав спускатися по ньому додолу. Та вже, коли був близенько над землею, бачу, що не вистачить мені мотузки, й нічого иншого не зостається, як стрибнути просто на землю. То я як плигонув, то так у землю і вгруз, аж по самісенькі в'язи. Тоді побіг до дому за лопатою й щасливо викопав себе із землі…
Королівна всі ті витівки слухає, а сама тільки одно говорить:
— Все те може бути правдою!
— Так це ж ще не все, — править юнак далі. — Коли я був ото на небі, то бачив там, як ваш покійний пан-отець вівці пасе!
— Але ж то не може бути! Це — брехня! — скрикнула королівна, обурена його мовою.
Ну, та що вже маєш робити!? — Мусила взяти того парубійку собі за мужа…
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|