Словник української мови (1927)/ґолдувати

Ґолдува́ти, дую, єш, гл. 1) = Голдува́ти. 2) Владеть недвижимою собственностью. Він ґолдує сим гаєм. Борз. у. Сією греблею ґолдували черниці якісь, чи ніженські, чи бог їх знає які. Драг. 223.