Словник української мови (1927)/ґнотик
| ◀ ґніт | Словник української мови Ґ ґнотик |
ґнотище ▶ |
|
Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, светильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Нп. Ні ґнота́ нема́. Нет ничего. Лохв. у. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.