Словник української мови (1927)/ґлей
◀ ґледжити | Словник української мови Ґ ґлей |
ґлейт ▶ |
|
Ґлей, ґле́ю, м. 1) Клей вишневый. Харьк., Звен. у. 2) = Гле́й. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. I. 83. (Черниг.). *3) Зеленая мылкая глина. Херс. Нік.