Словник української мови (1927)/ґиґнути
| ◀ ґивтнути | Словник української мови Ґ ґиґнути |
ґила ▶ |
|
Ґи́ґнути, ну, неш, гл. 1) Швырнуть, бросить на землю. Угор. 2) Околеть, *окачуриться, испустить дух, умереть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув. Рудч. Ск. I. 6. *3астукали його хлопці коло коней та так кийками почастували, що на місці й ґиґнув. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.