Словник української мови (1927)/ґавра
| ◀ ґавити | Словник української мови Ґ ґавра |
ґаврати ▶ |
|
Ґа́вра, ри, ж. 1) Зимняя берлога медведя. Виглянув, як медвідь з ґаври. Фр. Пр. 160. 2) Пасть. Желех. Роспусти́ти ґа́вру = Ґа́врати. Ото роспустив ґавру. Вх. Зн. 13.