Словник української мови (1927)/кіхоть
| ◀ кітька | Словник української мови К кіхоть |
кіш ▶ |
|
Кі́хоть, хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. Кул. На неї уже давно чорти кіхті гострять. Посл.
| ◀ кітька | Словник української мови Борис Грінченко К кіхоть |
кіш ▶ |
|
Словник української мови — К
кіхоть
Борис Грінченко
1927
Кі́хоть, хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. Кул. На неї уже давно чорти кіхті гострять. Посл.