Словник української мови (1927)/кість
| ◀ кістричитися | Словник української мови К кість |
кістяк ▶ |
|
Кість, ко́сти, ж. 1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума. 2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Нп. Ум. Кі́стка, кі́сточка.