Словник української мови (1927)/кісник
| ◀ кісний | Словник української мови К кісник |
кісниця ▶ |
|
Кісни́к, ка́, м. 1) Косоплетка; лента, вплетенная в косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494. 2) Торговец косами для косьбы, раз'езжающий по селам. Константиногр. у. Ум. Кісничо́к. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.