Словник української мови (1927)/кіс
◀ кірчик | Словник української мови К кіс |
кіска ▶ |
|
Кіс, коса́, м. 1) Дрозд черный, Turdus merula. Желех. Кіс гривка́стий. Дрозд ошейниковый, Turdus torquatus. Вх. Лем. 424. *2) Род игры или забавы у тела покойника (Галичина и Угорщина). Етногр. Зб.