Словник української мови (1927)/кірка

by Борис Грінченко

◀ кірець

Словник української мови Борис Грінченко К кірка

кірмак ▶

Київ: Горно, 1927

Кі́рка, ки, ж. Ум. от кора́. 1) Кожица, корка плодов. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану… і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69. 2) Сандал. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Константиногр. у. 3) Подбор, каблук. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).