Словник української мови (1927)/кілець

by Борис Грінченко

◀ кілаш

Словник української мови Борис Грінченко К кілець

кілки ▶

Київ: Горно, 1927

Кіле́ць, льця́, м. 1) Росток в зерне. Каменец. у. 2) Глазок в картофеле. Кепська справа, коли люде почали вже кільцями картоплю садити. Це лихо ріже на кільці бараболю. Подольск. г. Кі́льці пуска́ти. Проростать. Ум. Кі́льчик.