Словник української мови (1927)/кріпкий
| ◀ кріпкенько | Словник української мови К кріпкий |
кріпко ▶ |
|
Кріпки́й, а́, е́. 1) Крепкий. 2) Здоровый, сильный (о человеке). Іще кріпкий чумак був. МВ. I. 65. Це ж добре, як дівчина кріпка на вдачу… а инша зовсім розбештується. О. 1862. I. 74. 3) Сильный. А зіма вже морозами кріпкими укріпила. МВ. II. 25.