Словник української мови (1927)/кріпити

by Борис Грінченко

◀ кріпець

Словник української мови Борис Грінченко К кріпити

кріпитися ▶

Київ: Горно, 1927

Кріпи́ти и крепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Укреплять, усиливать. Вона мене кріпила своєю радою. Г. Барв. 287. Як стали крепить морози… ти такечки більш місяця крепили. О. 1861. V. 73.