Словник української мови (1927)/крівавиця

by Борис Грінченко

◀ крівавитися

Словник української мови Борис Грінченко К крівавиця

крівавка ▶

Київ: Горно, 1927

Кріва́ви́ця, ці, ж. 1) Добытое тяжким трудом. За чужую крівавицю купив у церкву плащаницю. Ном. № 13556. *2) Кровавый понос, дизентерия. Дизентерія (крівавиця, різачка, крівава бігунка). М. Лев. Лік. пор. 71.