Словник української мови (1927)/крупи
| ◀ крумчати | Словник української мови К крупи |
крупина ▶ |
|
Крупи́, круп и крупі́в, мн. 1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона. *Товкти́ на кру́пи. Толочь в крупу. Не мололи її (каву), лиш товкли на крупи. Лепк. 2) Мелкий град. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами. Левиц. I. 3) Икра рачья. Икра селедки. Вх. Лем. 428. Ум. Крупці́. Еге, крупець! може і м'ясця. Ном.