Кро́к, ку, м. 1) Шаг. Дурному з кроку ступити, — сто днів одпусту доступити. Ном. № 6212. По що ту приходиш кроком зрадливим. Гол. I. 346. 2) Часть основы, которую ткач может заткать до нового поворота навоя: заткав ее, ткач, поворачивая верхний навой, развивает с него часть основы, навертывая в то-же время сотканный крок полотна на нижний навой; крок находится между ма́ґлем и ля́дою. Шух. I. 258. МУЕ. III. 20.