Словник української мови (1927)/кровать
| ◀ кроваточка | Словник української мови К кровать |
кровець ▶ |
|
Кро́вать, ті, ж. Кровать, ложе. І в кімнаті на кроваті спочити лягли. Шевч. На моїй кроваті постілька біленька. Грин. III. 212. *Не плаче, не туже (дівчина), в кроваті лежить, лівою рукою за серце держить. Нп. Пир. у., Конон. Ум. Кро́ва́тонька, кро́ва́точка, кро́ва́тька. А він їй загадав постіленьку слать на тій кроватеньці. Чуб. V. 820. В коморонці кроватонька тесова, на кроватоньці периночка пухова. Чуб.