Словник української мови (1927)/кров
◀ кріт | Словник української мови К кров |
кровавий ▶ |
|
Кров, ви, ж. 1) Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Шевч. 163 Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. 2) Род болезни. Не пий води — кров нападе. Радом. у. Кров видно напала. Гринч. *— ки́дати. Пускать кровь. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров. Мир. Пов. I. 163. 3) — св. Іва́на. Раст. = Івано́к. Вх. Пч. I. 10. Ум. Крівця́, кро́вка. З пальця мизинця кровка канула. Чуб.