Словник української мови (1927)/критися
| ◀ критикувати | Словник української мови К критися |
критичний ▶ |
|
Кри́тися, кри́юся, єшся, гл. 1) Покрываться. У неділю вранці рано поле крилося туманом. Шевч. 95. Улиці, базари крились трупом, плили кров'ю. Шевч. 168. 2) Скрываться, прятаться. У сизому тумані крилося село. Мир. Пов. II. 94. І позад базару через мертвих переступа, криється в пожарі за костьолом. Шевч. 202. Вона од мене, здається б, не крилась. МВ. Сама пішла до його, пішла не криючись. Г. Барв. 399. *3) — з чим від ко́го. Таить, утаивать что-либо от кого. Вона від матері з тим криється, боїться, що битимуть. Пир. у., Конон.