Словник української мови (1927)/крити
| ◀ кристаль | Словник української мови К крити |
критий ▶ |
|
Кри́ти, кри́ю, єш, гл. 1) Крыть, покрывать, укрывать. Коли стидаєшся, то крий решетом голову. Ном. № 3200. А тепера (листонько) падаєш, земленьку криєш. Нп. Крити хату. Гринч. 2) Скрывать. Криє від матері свою лиху годину, щоб не вразити її серця. Мир. Пов. II. 88. 3) Сохранять, защищать. Преимущественно в выражениях, обращаемых к богу и святым. Нехай бог криє! Г. Барв. 310. Крий, бо́же! Сохрани бог! Избави бог! Не дай бог! Часто употребляется в значении: очень сильно. По небу хмари скрізь погнало, і вітер по землі, крий боже, заревів! Греб. 376. Так важко зітхнула, що крий мати божа! Кв.