Словник української мови (1927)/криничовина
| ◀ криничний | Словник української мови К криничовина |
криничуватий ▶ |
|
Крини́човина, ни, ж. Местность, богатая ключами. Липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими над холодною криничовиною. МВ. II. 98. Шукає вона очима тих ярків зелених, де буває криничовина, де густа осока покриває долинку, а на долині блищить водиця. Левиц. I. 83.