Словник української мови (1927)/крилатий

by Борис Грінченко

◀ крилас

Словник української мови Борис Грінченко К крилатий

крилач ▶

Київ: Горно, 1927

Крила́тий, а, е. Крылатый. Його хотять крилаті вовкулаки ззісти. Чуб. I. 13. …вітре мій єдиний, легкий, крилатий. Шевч. 643. Кого ж він по світах шукає? Орлицю сміливу, крилатшу над орла. К.