Словник української мови (1927)/крижувати

Крижува́ти, жу́ю, єш, гл. 1) Воздвигать кресты. На тій землі крижі крижують, ой там вони церков будують. Чуб. III. 353. 2) Распинать на кресте. Ой, Ісусе мій, Сусе крижований. О. 1861. X. 92.