Словник української мови (1927)/крижувати
◀ крижовниця | Словник української мови К крижувати |
крижуватися ▶ |
|
Крижува́ти, жу́ю, єш, гл. 1) Воздвигать кресты. На тій землі крижі крижують, ой там вони церков будують. Чуб. III. 353. 2) Распинать на кресте. Ой, Ісусе мій, Сусе крижований. О. 1861. X. 92.